73.Охарактеризуйте сучасні класифікації системи живих організмів.

Найдавніша система біологічної класифікації була розроблена давньогрецьким філософомАристотелем,який класифікувавтварин,базуючись на способі їхнього пересування (землею,водою чи повітрям).Основна одиниця класифікації в біології,або основний таксон–це вид.ВИД–це сукупність особин,подібних за будовою, життєдіяль-ністю,поширених на певній території,які схрещуються між собою і дають нащадків. Сучасна класифікація побудована на засадах,запропонованихКарлом Ліннеєм,який перший згрупував види живих істот на основі спільних анатомічних характеристик. Пізніше ця класифікація було скорегована з огляду нафілогенетику(науку,що заснову-ється натеорії еволюціїДарвіна),з метою відображення еволюційних зв'язків між органі-змами.Близькі види об’єднують у роди.К.Лінней запропонував бінарну номенклатуру. Переш слово–іменник.Це назва роду,до якого належить вид.Друге слово–прикметник, який визначає даний вид.Споріднені роди об’єднують в родини,родини в порядки(а ботаніці) або ряди (в зоології),порядки–в класи,класи–у відділи(в ботаніці)або типи(в зоології),відділи або типи–царства,царства–в надцарства.Сучасна біологія всі живі організми класифікує таким чином.Окрім того,інколи,з метою позначення споріднених груп таксонів нижчого рівня всередині рангу вищого рівню, використовуються додаткові таксономічні ранги,які зазвичай(але не обов'язково)утворюються за допомогою префіксів до основних таксономічних рангів,наприклад: Підтип(subphylum),Надклас(superclassis), Підклас(subclassis),Надряд(superordo),Підряд(subordo),Надродина(superfamilia),Підроди-на(subfamilia).Приклад:біологічна класифіка-ція людини(вид Людина розумна):Домен—Ядерні(Eukaryota),Царство—Тварини(Metazoa),Тип—Хордові(Chordata),Підтип-Черепні (Craniata),Надклас—Щелепні(Gnathostomata),Клас—Ссавці(Mammalia),Підклас-Плацен-тарні,або вищі звірі(Eutheria),Ряд—Примати(Primates),Родина—Гомініди(Hominidae), Рід—Людина(Homo),Вид-Людина розумна (Homo sapiens)-Підвид- Homo sapiens sapiens.

В останній час набула значного поширення так званамолекулярна систематика, побудована на аналізігенетичного матеріалу(ДНКабоРНК).Ця система класифікації виявила численні еволюційні зв'язки міжорганізмами,які до того не були відомі.Таким чином,завдяки впровадженню молекулярної систематики,існуюча класифікація живих істот вже багато в чому скорегована і буде корегуватись в майбутньому.Одним з прикладів груп,що використовують цей підхід,єAPG—міжнародний колектив ботаніків-систематиків.

75.Охарактеризуйте типи розвитку тваринного організму.Їх значення та наслідки.

Незалежно від способу розмноження,початок новому організму дає одна клітина, що містить спадкові задатки і що володіє усіма х-ми ознаками і властивостями цілого організму.Індивідуальний розвиток полягає в поступовій реалізації спадкової інформації, отриманої від батьків.Постембріональний або післязародковий розвиток починається з моменту народження або виходу з яєчних оболонок і триває до смерті організму.Воно буває двох типів:пряме і непряме.При прямому розвитку народжені нащадки в усьому схожі з дорослими особинами,мешкають у тому ж середовищі і харчуються тієї ж їжею, що загострює внутрішньовидову конкуренцію(птахи,плазуни,ссавці,деякі комахи та ін.).

При непрямому розвитку новий організм з'являється на світ у вигляді личинки,що зазнає у своєму розвитку ряд перетворень-метаморфоза(амфібії,багато комах). Мета-морфоз пов'язаний з руйнуванням личинкових органів і виникненням органів,властивих дорослим тваринам.Наприклад,у пуголовка в процесі метаморфоза,що відбувається під впливом гормону щитовидної залози,зникає бічна лінія,розсмоктується хвіст,з'являються кінцівки,розвиваються лешені і друге коло кровообігу.Значення метаморфоз: 1)Личинки можуть самостійно харчуватися,рости і накопичувати речовини для форму-вання постійних органів,мешкаючи в середовищі,нехарактерною для дорослих особин.  2)Личинки можуть грати важливу роль в розселенні організмів.Наприклад,личинки двостулкових молюсків.3)Різне середовище проживання знижує інтенсивність внутріш-ньовидової боротьби за існування.Непрямий розвиток особин є важливим пристосу-ванням,що виникли в ході еволюції.

74.Охарактеризуйте основні положення синтетичної теорії еволюції.

Синтетическая теория эволюции (СТЭ)—современная эволюционная теория,которая является синтезом различных дисциплин,прежде всего,генетики и дарвинизма.СТЭ также опирается на палеонтологию,систематику,молекулярную биологию и др. Синтетическая теория в её нынешнем виде образовалась в результате переосмысления ряда положений классического дарвинизма с позиций генетики начала XX века.После переоткрытия законов Менделя,доказательства дискретной природы наследственности и особенно после создания теоретической популяционной генетики трудами Рональда Фишера,ДжонаБ.С.Холдейна-младшего и Сьюэла Райта,учение Дарвина приобрело прочный генетический фундамент.Авторы синтетической теории расходились во мнениях по ряду фундаментальных проблем и работали в разных областях биологии, но они были практически единодушны в трактовке следующих основных положений:а) элементарной единицей эволюции считается локальная популяция;б)материалом для эволюции являются мутационная и рекомбинационная изменчивость;в)естественный отбор рассматривается как главная причина развития адаптаций, видообразования и происхождения надвидовых таксонов;г)дрейф генов и принцип основателя выступают причинами формирования нейтральных признаков;д)вид есть система популяций, репро-дуктивно изолированных от популяций других видов, и каждый вид экологически обособлен;е)видообразование заключается в возникновении генетических изолирующих механизмов и осуществляется преимущественно в условиях географической изоляции. Ни один из трудов по СТЭ не может сравниться скнигой английского экспери-ментального биолога и натуралиста Дж.Хаксли«Evolution:The Modern synthesis». Основные положения статьи Хаксли 1936 года можно очень кратко изложить в такой форме:1)Мутации и естественный отбор—комплементарные процессы,которые по отдельности не способны создать направленные эволюционные изменения.2)Отбор в природных популяциях чаще всего действует не на отдельные гены,а на комплексы генов.Мутации не могут быть полезными или вредными,но их селективная ценность варьирует в разных средах.Механизм действия отбора зависит от внешней и геноти-пической среды,а вектор его действия от фенотипического проявления мутаций. 3)Репродуктивная изоляция—главный критерий,свидетельствующий о завершении видо-образования.Видообразование может быть непрерывным и линейным,непрерывным и дивергентным,резким и конвергентным.4)Градуализм и панадаптационизм не являются универсальными характеристиками эволюционного процесса.Большинству наземных растений свойственна именно прерывистость и резкое образование новых видов. Широко распространённые виды эволюционируют градуально,а малые изоляты—прерывисто и не всегда адаптивно.В основе прерывистого видообразования лежат специфические генетические механизмы (гибридизация,полиплоидия,хромосомные абберации).Виды и надвидовые таксоны,как правило,различаются по адаптивно-нейтральным признакам. Главные направления эволюционного процесса(прогресс,специализация)—компромисс между адаптивностью и нейтральностью.5)В природных популяциях широко распро-странены потенциально преадаптивные мутации.Этот тип мутаций играет важнейшую роль в макроэволюции,особенно в периоды резких средовых перемен.6)Концепция скоростей действия генов объясняет эволюционную роль гетерохроний и аллометрии. Синтез проблем генетики с концепцией рекапитуляции ведет к объяснению быстрой эволюции видов,находящихся в тупиках специализации.Через неотению происходит «омоложение» таксона,и он приобретает новые темпы эволюции.Анализ соотношения онто- и филогенеза дает возможность обнаружить эпигенетические механизмы напра-вленности эволюции.7)В процессе прогрессивной эволюции отбор действует в сторону улучшения организации.Главным результатом эволюции было появление человека.С возникновением человека большая биологическая эволюция перерастает в психосо-циальную.Эволюционная теория входит в число наук, изучающих становление и разви-тие человеческого общества.Она создает фундамент для понимания природы человека и его будущего.